Нове з нету

Відсутність ажіотажу довкола концерту Sex Mob, напевно, можна пояснити тим, що мало хто знає про цих нью-йорських хуліганів. Адже вони не так вже часто влаштовують свої перформенси за межами «Великого яблука». Концерт відбувся в залі Національної музичної академії, в рамках турне, що представляє останній на сьогоднішній день їхній альбом «Sexotica».

26-28 березня в Націоанльному комплексі «Експоцентр України» пройде виставка-фестиваль «Великодня писанка – 2010».

Фільм «Гарнюня» Крістофа Оноре – красива історія, головним героєм якої є Кохання. Прекрасне й трагічне, солодке й гірке, пафосне й прозаїчне. Один глибокий подих, що замість повітря наповнює твої легені почуттям. Почуттям, яким дихає кожен герой стрічки, яким він існує. Почуттям, від якого стискається в животі, тремтять колінця й паморочиться в голові. Заради якого хочеться жити і через яке хочеться померти. 

и близнеци рельси (с) ... відкриваю новий сезон поїздок 91/92 ми швидкими фірмовими маршрутками. Поки що поїздки будуть одноденними але як тільки розпогодиться, пропадатиму цілими вікендами.

І назріла тема - нарід, а ніхто раптом не планує проапдейтити свій намет ?
Я б купив на убой якійсь недорогий бу наметик, 2-3+1 місний. Головне що б не протікав, ні дах ні дно. Темний. Двохшаровий із вентиляцією. Був би нормально дешевший за нові в магазині. Вбиті вусмерть не цікавлять навіть даром - це я вже якось сам.

А то постійно возити із собою свій трохи ліньки. Хочеться приїзжати на все готовиньке :) Та й наплічник цього літа буде значно важчим :)

Сучасний комерційний кінематограф являє собою дивовижне видовище: у створенні нового фільму нехудожні елементи не менш, а інколи і більш важливі, аніж власне мистецькі якості. Основна нехудожня складова — це, власне, масована рекламна кампанія. Здається, голівудські піарники досягли того рівня майстерності, коли будь-який твір можна зробити успішним ще задовго до його виходу на екрани. Вміло дозовані викиди інформації, яскраві плакати, гостроцікаві, однак малоінформативні інтерв’ю із зірками — і мільйони глядачів готові полюбити навіть посередню картину ще до того, як побачать її перший кадр.

Завести лохматую собаку и лохматого мужика примерно одно и тоже, потому что…

Как всякое красивое творение природы лохматые весьма капризные особы. Собака норовит спрятаться под плинтус, как только увидит расческу, а заподозрив, что ее собираются мыть, и правда исчезает из поля зрения. Лохматый мужик в принципе против помывки ничего не имеет, с одним «но», делать сам он это не хочет. А расчесывать мокрую шевелюру сугубо женская обязанность, по умолчанию, так сказать. И вот отлавливаешь собаку по квартире, волочешь ее в ванну, собака упирается лапами в косяки, облизывает с морды шампунь от блох и норовит упасть в обморок в профилактических целях, что бы больше не повадно было над зверем издеваться. Лохматый мужик каждые 2 минуты призывает женщину на предмет «а какой шампунь», «а зачем бальзам», «посмотри перхоти нет?», «а седых волос?», а когда предлагаешь посмотреть на этикетки и в зеркало, в ответ слышишь «подстригусь». При этом шампунь он конечно возьмет собачий от блох, про бальзам и вовсе забудет, а седые волосы скорее появятся у меня, не смотря на то, что он значительно старше. Выгрузив из ванной своих лохматиков, обнаруживаешь, что вся канализация забита, светлые волосы – собака, черные – мужик. Вызываешь сантехника, в ожидании пытаешься поймать собаку, что бы высушить феном, собака гавкает на фен, она предпочитает сушиться отряхиваясь, причем обязательно на мужика, успокаиваешь мужика, который против того, что бы на него летели брызги с собаки, все в истерике, норовят искусать друг друга. Мужик начинает стонать, что не может расчесать клок волос, собака пытается съесть расческу, причесываешь всех одновременно, попутно починяя фен, собака все-таки его укусила, а мужик уронил в ванну.
Дальше следует процесс кормления. В этом вопросе лохматики тоже весьма привередливы, один не желает борщ, а желает гороховый суп, причем не абы какой, а такой каким его кормили в старшей группе детского сада, а собака крючит морду, как будто в миске лежит сено, приправленное мышьяком. При этом каждый норовит утащить у тебя последний помидор и жалобно просит кусочек твоей котлеты. Начинаешь чувствовать себя Лукрецией Борджиа и начальником Освенцима в одном флаконе. Отдаешь помидор и котлету, прикидываешь, где в квартире можно соорудить темный угол, что бы питаться не подвергаясь риску остаться голодной, кухня для этих целей совершенно не подходит. (Мой подвиг с пожертвованием помидора совершенно не мешает мужику третий раз отобедать у мамы солянкой, которую дома он на дух не переносит, а собака не взирая на склянченную котлету, с чистой шерстью и совестью с удовольствием поковыряется в помойке)
Лохматиков надо развлекать, иначе зачахнут. Мужика надо сопровождать на концерты, там он потрясет своим свежевыстиранным хвостом, расцелуется в засос с бывшей пассией, встретит друзей, хлопнет с ними на радостях коньячку, после чего ты должна будешь транспортировать тушку домой, получая по дороге бесплатный теоретический курс вождения. Собака развлекать готова сама себя, стоит спустить с поводка. Кошки, лужи, палки, машины, помойки опять же, все годится для веселья. Особенно радостно делается на душе, когда хозяйка решает принять участие в игре «поймай меня». Ага, щаз! Остановить собаку может разве что дерево, внезапно выросшее на пути. Но самая развлекуха начинается когда лохматики выходят развлекаться вместе. Мужик появляется через полтора часа, подозрительно попахивая пивом и чужими женскими духами, беспечно размахивая поводком. На вопрос «где собака» начинает что-то невнятно лепетать навроде «стреляли». Еще через полчаса возвращается собака, на боках репьи, на лапах колтуны, в зубах дохлая крыса, где была и что делала, не признается. И опять по-новому, помывка, прическа, кормежка…
И все-таки когда выходишь в выходной всем составом на променад, когда ловишь восхищенные взгляды собачников и завистливые девиц, наполняешься гордостью и посматриваешь на всех чуть свысока, мол, а у меня вон чего есть. Дело за малым, удержать лохматиков на коротком поводке рядом. Рядом, я сказала!


(c)з інтернету

з.і. експеримент "а що таке перукарня?" проджовжено ще на не визначений термін

Півтори години неймовірного щастя подарував львів’янам на концерті харківський гурт «Lюк». Рідко коли публіка встає з місць і витанцьовує на лавках вже на перших акордах, а тим паче – проханий і вибагливий львівський слухач.

24 березня – Всесвітній день боротьби з туберкульозом. Проект мистецької групи РЕП стане спробою художнього осмислення суспільної реальності, що її таким очевидним, тілесним проявом є хвороба і, зокрема, епідемія туберкульозу, оголошена в Україні ще 1995 року.

МОХІТО в Києві - рівно за тиждень!
24 березня, клуб Disco Radio Hall.
Благодійна вечірка "Тепло - дітям".
Детальніше - http://bit.ly/march-24

2000 рік:
План строительства Киевского метрополитена на период до 2010 года:

2001 - сдать в эсплуатацию второй выход на ст. «Дарница»; здано в 2007
2002 - ввести в действие участок Святошинско-Броварской линии ст. «Святошин» - ст. «Проспект Палладина» (3,4 км); здано
2003 - сдать второй выход на ст. «Вокзальная»; не готово досі
2004 - ввести в действие ст. «Львовская брама» Сырецко-Печерской линии; не готово досі
2005 - ввести в действие участок Сырецко-Печерской линии ст. «Дорогожичи» - ст. «Сырецкая» (1,2 км) (здано в строк) и электродепо «Бортничи»;
2007 - ввести в действие участок Куреневско-Красноармейской линии ст. «Лыбидская» - ст. «Васильковская» (3,5 км); не готово досі
2008 - ввести в действие участок Куреневско-Красноармейской линии ст. «Васильковская» - ст. «Улица Трутенко» (1,2 км) и электродепо «Теремки»; не готово досі
2009 - ввести в действие участок Сырецко-Печерской линии ст. «Сырецкая» - ст. «Виноградарь» и электродепо «Виноградарь»; не готово досі
2010 - ввести в действие участок Подольско-Выгуровской линии (четвертой) ст. «Глыбочицкая» - ст. «Вокзальная» (3,5 км). не готово досі

цікаво, шо би було з начальником метрополітену в якомусь, скажімо, німецькому місті, якби його підрозділ так красиво дотримувався дедлайнів (які сам собі і поставив)?

Фестиваль культур народів світу «Свірж» пройде 30 липня – 1 серпня  у Київській області.

Відомий актор Джонні Депп взяв участь в роботі над першим повнометражним документальним фільмом про групу «TheDoors». 

26 березня о 20:00 в клубі «ДК» (Дніпропетровськ, вул. Гопнер, 4а) відбудеться «Free Fеst».

Минулого тижня знаковою кінопрем’єрою в Україні стала прем’єра тривимірної версії казки Льюїса Керрола «Аліса в Країні чудес» у режисерському баченні Тіма Бартона. «Алісу» в 3D презентували одразу у кількох кіномережах столиці, та найбільший ажіотаж викликав показ у кінотеатрі IMAX. Прем’єра в IMAX зацікавила глядачів ще за місяць до дня ікс – щойно на сайті кінотеатру стартував продаж квитків. А вже за 2 тижні вільних місць лишались одиниці.

Минулого тижня знаковою кінопрем’єрою в Україні стала прем’єра тривимірної версії казки Льюїса Керрола «Аліса в Країні чудес» у режисерському баченні Тіма Бартона. «Алісу» в 3D презентували одразу у кількох кіномережах столиці, та найбільший ажіотаж викликав показ у кінотеатрі IMAX. Прем’єра в IMAX зацікавила глядачів ще за місяць до дня ікс – щойно на сайті кінотеатру стартував продаж квитків. А вже за 2 тижні вільних місць лишались одиниці.

Цими вихідними на подіумі Українського тижня моди свою колекцію продемонструвала черкаська дизайнера Олеся Теліженко. Це був своєрідний дебют у світі чоловічої моди, адже Олеся вперше показала переважно одяг для чоловіків. Причому, моделями були не хто-небудь, а учасники відомого гурту «Гайдамаки».

27 лютого в Харкові  у Театрі сорока  дев’яти в рамках  нового проекту театру «Арабески» відбувся прапрем’єрний показ вистави «Червоний Елвіс (соціалістичні настрої серед домогосподарок)» з подальшою дискусією за участі авторів, експертів та журналістів. Обговорення стосувалося не тільки самої вистави, а й проблем, що у ній піднімаються. Дебати фіксувалися на відео і продовжать своє життя в медійному просторі.

1-го квітня у столичному клубі «Київ» відбудеться концерт за участі гуртів «Сахара сахара» (м. Дніпропетровськ) та CoMaha (м. Київ).

У далекі шістдесяті роки минулого сторіччя один кмітливий паризький видавець вирішив підзаробити грошенят і, після гучної реклами, кинув на прилавки грубезний ошатний том у футералі під назвою «Все, що ми знаємо про жінку». Мабуть, у київських видавництвах знають, що з цього вийшло, бо поклали собі повторити придибашку з обдурюванням читача, але вже по-українському.  Коли я розгорнув книжку француза Астольфа де Кюстіна «Правда про Росію», мене почали обсідати сумніви: а що ж я, власне, купив?